Реальна історія про те, як дві жінки прийшли до священнослужителя. Одна каже: «Я цієї жінки терпіти не можу», друга своєю чергою сказала: «Я її також терпіти не можу». На що священик відповів: «А Бог має терпіти Вас обидвох».
Господь не тільки терпить нас усіх, Він любить кожного з нас, адже віддав своє життя за усіх нас і через свою смерть і воскресіння зробив нас причасниками життя вічного. Він не тільки любить нас, але довіряє кожному з нас. Якщо ж Бог довіряє мені та довіряє кожній особі, чому тоді я своєю чергою не можу довірити тій чи інші особі?
Отож, треба плекати цю довіру одні до одних. Це означає — поважати погляди і переконання інших. Може і не завжди годитися з ними, може і не розуміти їх, але шанувати так, як Бог шанує нашу свободу. У суспільстві треба плекати цю взаємну довіру. Найбільші проблеми починаються тоді, коли серед нас немає цієї взаємної довіри. І ми витрачаємо багато енергії та сили на внутрішні конфлікти і непорозуміння, також атакуємо одні одних. Починається справжнє полювання на відьом. Але що відбувається, коли ми нападаємо один на одного? Ворогові куди простіше перебити нас усіх. Тому в час труднощів і проблем значно більше, ніж будь-коли, великим благом є взаємна довіра.
Рішення багатьох проблем криється саме там, щоб подивитися в очі один одному і визнати: щось не так із нашими внутрішніми стосунками. Нам часто не під силу контролювати зовнішні обставини, однак можемо будувати наші взаємні стосунки. Тому проста порада: не нападати один на одного і не звинувачувати в усьому зовнішні обставини, над якими ми не владні. Однак заглянути всередину себе, на свої стосунки і робити все, щоб плекати культуру взаємної довіри і поваги.
Як на мій погляд, найскладніше завдання для нас — це плекання культури взаємодовіри, але на це потрібний час. Це виглядає як щось надто просте, але без нього не обійтись. Іноді на те, щоб співпрацювати з людьми, які вміють обстоювати свою думку, однак водночас поважаючи і приймаючи твою, потрібні роки. Співпрацювати з такими особами — це немовби «зайняти кругову оборону», коли ми хоч стоїмо спиною одні до одних, але віримо, що ніхто в цю спину не встромить ножа і не вистрілить. Деструктивне середовище — як «хворий організм», де люди не довіряють одні одним.
